Нині, в умовах війни і, як наслідок, нового переосмислення української ідентичності, помітно зростає інтерес до традиційної музики і танців. Так, у багатьох великих містах із різною регулярністю відбуваються вечірки або заняття із українських соціальних танців, де грають музики. І основний музичний інструмент тут, як і в давні часи, — скрипка.

Ми переконані, що за бажання, навчитися грати на традиційному інструменті може кожен охочий, тож запрошуємо почитати відгуки учасників цьогорічної Літньої Школи традиційної музики та викладачки і скрипальки гурту US Orchestra Ярини Дронь про те, як воно — спробувати заграти на скрипці.

За що любити скрипку?

Богдана Теличук, вчиться грати на скрипці: Для мене ефект скрипки подібний до улюбленого коктейлю на джині в одному з львівських барів. Свіжий з приємними гірко-кислими відтінками. Вільно п‘ється та пекуче п‘янить — так, що помічаю це вже тверезіючи.

Грати на скрипці — це про легкість, про можливість відпустити себе. В процесі навчання, чисто фізично я напружена та максимально сконцентрована на грі, але водночас відчуваю як насправді прибираються затиски в тілі, емоціях і думках.

Оля Семʼяник, вчиться грати на скрипці: На відміну від, наприклад, цимбал і басолей, скрипка легка і зручна — її можна взяти з собою до гурту, де завгодно витягнути і грати. Це, зокрема, дозволяє легше, довше і якісніше підтримувати зв'язок з музикою та людьми.

Скрипці — найбільше уваги

Основним інструментом у традиційних гуртах є скрипка, і попри стереотипи, раніше вона була поширена по всій території України. До неї у різних комбінаціях можуть додаватися втора (друга скрипка), басоля або бас (народна віолончель), цимбали, бубон або барабан. Зараз автентичні музики досі грають на весіллях і святах на Заході країни, на Лівобережній Україні відомо лише про одного скрипаля — Анатолія Вербицького із Недригайлова, що на Сумщині. Також, є записи старовинної скрипкової музики з Полтавщини, Київщини, Полісся, Поділля, Волині тощо. Але кількість охочих грати традиційну музику росте, тому в містах виникають нові гурти, що дотримуються традиційної естетики і складу інструментів. І звісно, без скрипки тут — нікуди.

Богдана Теличук, вчиться грати на скрипці: Скрипка — це провідна мелодія. Вона цілком органічна як самодостатня одиниця, так і в синергії з іншими інструментами. Певно, це одна з переваг скрипки для мене, бо коли граєш акомпанемент чи ритм, так чи інакше залежиш від мелодичного стрижня, який має бути. А зі скрипкою — я вільна.

Яка база навичок необхідна, аби почати навчання грі на скрипці?

Оля Семʼяник, вчиться грати на скрипці: Насправді, напочатку жодних особливих навичок мати не потрібно. Звісно, якщо ви раніше співали в хорі, грали на гітарі або просто маєте гарний слух – діло піде швидше, але як із кожним інструментом, тут секрет у любові до музики, наполегливості і практиці, і можна навчитися навіть якщо ви раніше ніколи не займалися музикою. Дехто приходить до традиційної музики із академічного середовища, хтось вчиться грати цілком самостійно, а більшість — на курсах чи літніх школах.

До навчання грі на скрипці я вже мала досвід гри на різних інструментах, зокрема, на басолі. На мій погляд, скрипка дозволяє засвоїти базу традиційної музики. Варто запам’ятати кілька переходів, і грається вже в цілому легше і інтуїтивніше.

Дмитро Березюк, вчиться грати на скрипці: На скрипці грати легше ніж здається! Мені вистачило по суті шість занять, щоб з нуля зрозуміти, що це таке. І тепер я можу просто підійти до скрипаля, сказати «а покажи мені по-маленьку як то грати», і я це зможу відтворити.

З чого почати?

Якщо ви хочете навчитися грати, пишіть в Рись або улюбленим традиційномузичним гуртам – вони зможуть порадити найближчі курси або можливо, запропонувати індивідуальні заняття. Якщо ви живете поза містами, де є традиційномузична спільнота або за кордоном – ставайте патронами Рисі і зможете повчитися онлайн: на Патреоні ми збираємо гроші на зйомку відеокурсу із гри на скрипці для початківців. Ну а якщо ви дуже вмотивовані і родом з Карпат чи Недригайлова — сам Бог велів шукати діда-скрипаля і слізно проситися в науку. Хоча до того радимо все ж розібратися в основах самостійно, бо зазвичай автентичні скрипалі гонорові та не сильно панькаються із початківцями :).

Грати на скрипці без скрипки не вдасться, тому недорогу скрипку для початку можна придбати у музичному магазині, на олх, позичити у знайомих чи орендувати у музичній школі. На курсах від Рисі можна орендувати скрипку за невелику плату, щоби зробити перші кроки, а тоді підібрати власний інструмент з допомогою викладачки. Для дорослих варто обирати скрипку розміру 4/4. Найбільш поширеними і найдешевшими є так звані московки – радянські скрипки виробництва московської меблевої фабрики, із більш якісних можна обрати одеські, китайські, або вже чеські чи німецькі. Втім, найпростішої скрипки буде достатньо для початку.

Ось як відгукуються про свої перші спроби учасники останньої групи Ярини.

Оля Семʼяник, вчиться грати на скрипці: Почавши вчитися грі на скрипці, я здійснила свою мрію. І особливо мені сподобалось те, що вдалося зіграти запис танцю аркану, зібравши кілька таких самих охочих, як я. Це був мій челендж на час Школи, бо технічно для мене це було дуже складно. Я пам'ятаю той момент, коли ми стояли і грали на сцені — мені дуже хотілося дивитися, як люди танцюють, які в них емоції. Спершу, якщо я піднімала голову від скрипки, в мене розбігалися пальці, але пізніше я змогла прокайфувати — магія вдалася.

Також після занять зі мною залишилися люди, і це неймовірна цінність для мене: наша група, яка сформувалася, і всі знайомства, які відбулися. Всі дуже підтримуючі один для одного. І зараз, до слова, ми плануємо з’їхатися з різних міст на пікнік і пограти разом.

Дмитро Березюк, вчиться грати на скрипці: Я хотів зрозуміти, що таке скрипка. Я роблю музичні інструменти і можливо, буду майструвати скрипки в майбутньому власноруч, тому цікаво знати, як воно влаштовано. При цьому, як я можу досліджувати скрипку, якщо не вмію грати? Крім того, я дуже хотів якоїсь тусовки, або хоча б пару людей, з котрими можна разом пограти — і після занять в мене з‘явились нові друзі і мотивація робити більше у моєму Луцьку.

До слова, для скрипки є чималий репертуар, і він різниться в регіонах. Можна вивчити свій регіон, і грати його — це вогонь.

Викладачка Ярина Дронь переконана, що у традиційній музиці нема межі досконалості. Основу мелодії можна вивчити доволі швидко, але на неї вже безкінечно можна нанизувати різні прикраси, невеличкі імпровізації та акценти – і від цього залежатиме, наскільки якісно і професійно звучатиме трек. Традиційні музиканти вчилися грати “на слух”, повторюючи те, що чули від старших, а потім мали десятиліття практики, доводячи свою гру до надзвичайної майстерності. Починали часто на саморобних дитячих скрипках, далі грали в гуртах разом із досвідченими музикантами на весіллях, вечірках, святах – і так мали безліч практики, вимогливе середовище та можливість вчитися одне від одного. Типове традиційне весілля – це 3 доби постійного грання. Уявляєте рівень гри в людини, яка прожила в такому ритмі 50+ років? Але все починається з малого:

Ярина Дронь, викладачка: Я закінчила музичну школу по класу скрипки, а до традиційної музики прийшла в студентські часи, коли мені було 20 років. В цілому, достатньо базового рівня знань у теорії музики, щоби легко порозумітися з іншими музикантами і почати грати.

Але вже щоби грати добре, долучитися до гурту чи навіть створити свій, треба багато займатись. А якщо хочемо вийти на рівень впевненої гри не за 7-10 років, а за кілька – тоді тим паче треба займатись ще більше. Будь яка мелодія може звучати сухо і бідно або цікаво і багато залежно від ваших навичок і досвіду.

Щоби грати майстерно, надважливо слухати багато записів традиційних музикантів, і робити це усвідомлено. Що більше слухаєш – то більше нюансів чуєш, береш для себе, знімаєш як листки з капустини. Коли досягаєш певного рівня, то його легко втратити, якщо не тренуватись регулярно. Я граю вже майже 25 років, але точно ще не досягла максимуму можливого у майстерності. Більше того, я думаю, що це в хорошому розумінні неможливо. І мені це подобається. Гра на інструменті — це постійна праця над собою. І постійне самовдосконалення.

Які складнощі можуть виникнути?

Оля Семʼяник, вчиться грати на скрипці: Очікування vs реальність. Було очікування, що я легко навчуся грати на скрипці, взаємодіяти з іншими в гурті тощо. А реальність — щоб запам'ятати якісь мелодії, мінорні, сумні, веселі позиції пальців на грифі, доводилося докладати зусиль. Крім того, є чимало дрібних аспектів, які впливають на звук, який я видобуваю. Так, на перших заняттях я відчувала безсилля — ми вивчали одну мелодію, а попередні я вже встигала забувати.

Втім, Ярині велика вдячність, вона дуже класна викладачка. Вона підтримувала людей незалежно від того, як їм вдається. Якщо комусь щось не дуже вдавалося, Ярина приділяла більше уваги, виділяла додатковий час на заняття тощо.

Богдана Теличук, вчиться грати на скрипці: Мені було складніше через те, що я спершу вчилася сама, і певні складові гри на скрипці початково завчила неправильно, тож тепер мені доводиться контролювати ще більше процесів і постійно себе «стримувати». Але це справа практики, я думаю (сподіваюся), що гармонійно вирівняється. Загалом треба тренувати гнучкість пальців, моторику, слідкувати за поставою і руки, і ліктя зі смичком. Також, слідкувати аби скрипка була настроєна, інакше різатиме слух.

Дмитро Березюк, вчиться грати на скрипці: Складнощі з тим, що я шульга (лівша), і мені весь час доводиться спостерігати за іншими та переключати свій мозок. Але, в принципі, якщо вловити суть, де який звук (бо ми граємо на слух), то це не складно. Хто хоче — той навчиться.

Часто на початках людям буває складно оцінити свій прогрес, зрозуміти, на чому фокусувати увагу, і без якісного фідбеку не обійтися. Тому на заняттях ми працюємо не лише із технікою, а взагалі розбираємося, із чого складається якісна гра на інструменті, як оцінити, чи хтось бог традиційної музики, чи просто впевнено, але не дуже вдало пиляє скрипку, над чим працювати, щоби досягти «наступного» рівня, як грати у синхроні з іншими і взагалі що таке вдосконалення у грі на інструменті – бо потрапляти в ноти – це лише перший крок.

Що порадити тим, хто хоче навчитися грі на скрипці?

Богдана Теличук, вчиться грати на скрипці: Я знаю, що скрипка може викликати страх, бо є враження, що вона занадто складна, занадто тендітна… — занадто багато в ній “занадто”. Але моя порада проста: якщо маєш бажання грати на інструменті — треба спробувати. А коли почнуться перші складнощі, запитати себе, що сильніше — жага грати чи біль проблем на шляху опанування скрипки. І від відповіді будувати подальші кроки. Ну і також раджу більше занурюватися в контекст: як доглядати за інструментом, яка теоретична основа репертуару тощо — це також робить шлях більш приємним.

Оля Сем'яник, вчиться грати на скрипці: Будьте терпеливими до себе і до всього цього процесу, ставтеся до себе бережно. Бо ми живемо в такому швидкому світі, де успішний успіх і всі дуже хочуть швидких результатів. А тут так не працює. Звісно, все залежить від того, як часто і якісно люди займаються з інструментом. Тому тут немає нічого неможливого, все у ваших руках. І якщо дорослі люди в не дитячому віці беруть скрипку вперше і навчаються на ній грати, то це чудово. Якщо це та мрія, яку ви давно хотіли здійснити — варто пробувати.

Ярина Дронь, викладачка: Для початку — варто дбати про фізичний комфорт.

На початку раджу знаходити час і можливість для занять з викладачем, щоб отримувати фідбек. В грі на скрипці є багато дрібних і важливих нюансів, які самому важко контролювати. І дуже легко набратися не корисних звичок, які надалі блокують розвиток. Важливо, щоби вам було комфортно, і щоби ви відчували контроль у своїх руках, щоб було розуміння, як досягти певного звуку, акценту тощо. Людина має володіти інструментом, а не навпаки. До цього йдуть роками і це нормально.

Бонусне про скрипку і навчання

Олександр Нестеренко, вчиться грати на скрипці: Секрет скрипки у паличці, що зветься її душею (деталь, захована всередині корпусу скрипки - ред.). Мені подобається звук скрипки, а ще концепція використання смичка. Подобається коли скрип перетворюється на мелодію, оце відчуття! Як звук змінюється з опануванням рук, “смичкування” – здається, так це називається.

Богдана Теличук, вчиться грати на скрипці: Після курсу на Школі я відчула потребу піти на заняття з академічної скрипки (не бийте). Я відчула, що мені не вистачає відточеної скрипкової основи. Тому я для себе виокремила запити для майбутніх занять в музикалці та буду балансувати так, щоб це не викривило гру в традиційний спосіб.

Далі ще хочеться більше грати з кимось, особливо з цимбалами — це мій улюблений тандем (хоча басок сюди також розкішно лягає), тож планую будувати такі можливості для себе.

Особисто мої плани – це купити свою особисту скрипку, або взяти в оренду і грати вдома далі, зібрати таких зацікавлених, як я. У мене є власні цимбали, буде власна скрипка, і я, напевно, ще візьму басолю, щоб в мене були свої інструменти. І буду залучати більше людей, направляти, хто має бажання брати якийсь нескладний репертуар, і вчитися грати разом просто в радість, в кайф, в свою насолоду. А потім вже, коли навчимося краще, – то для того, щоб ділитися з іншими.

Безпосередньо заняття з Яриною мені дали поштовх менше булити себе в контексті неспроможності досягнути гармонії між професійнісю та задоволенням, граючи на скрипці та на життєвих інструментах:)

Ярина Дронь, викладачка: Я не перестаю дивуватись і радіти людям, які в дорослому мають бажання і завзяття вчитись новому. Саме такі люди приходять вчитися гри на скрипці. Це дуже цінно. У останній групі в нас була чудова і весела компанія, ми продовжуємо спілкуватись в спільному чаті, плануємо собі наступні зустрічі. Навколо приємні, заряджені люди - це головне. І їх все більше.

Якщо вам цікава тема і ви шукаєте більше інформації, пишіть у приватні повідомлення в Instagram або Facebook