В силу історичних і географічних обставин репертуар, мелодика і фактура співу в різних регіонах дуже різняться. Полісся — для багатьох містична місцевість, де збереглися найархаїчніші пісні та обряди. Це тут старі люди досі пам'ятають свої зустрічі зі справжніми українськими русалками, тут водять «куста» — гостя з того світу. Ця територія зачарувала багатьох дослідників і дослідниць, співаків та співачок своєю незвичайною, «дикою» манерою виконання. Протягом багатьох століть поліщуки, захищені від світу лісами й болотами, не ставали жертвами набігів та воєн і мало перетиналися з людьми з інших країв. Тому їхня культура і музика тривалий час лишалися у своєму первозданному вигляді. Ще й зараз на Поліссі можна записати унікальні стародавні пісні.

Та навіть у межах Полісся традиційний спів дуже різноманітний. Дослідники виділяють три самостійні ареали, чиї кордони можна чітко простежити по річках.

У лекції Ірини Данилейко дізнавайтеся про особливості пісень на Східному Поліссі:

• що таке бурдонування і гукання
• ці пісні мажорні, чи мінорні?
• що науковці називають «уламком звукового світу архаїки»
• чим особливі обряди водіння стріли і проводів русалок?

Ірина Данилейко — дослідниця, етномузикологиня, співачка. Працює у Київській Лабораторії етномузикології (LEK) та Музеї Івана Гончара. Впродовж 20 років провадить фольклорні експедиції у села Центральної, Північної Право- та Лівобережної України. Більше 15 років тому почала виконувати традиційні пісні, відтоді співала в гуртах «Серпанок» і «Гуртоправці». Нині керує гуртом «Михайлове Чудо». Також співпрацює з мистецьким проєктом «ЕГЕ-films», що має на меті збереження та популяризацію історико-культурної спадщини України. Ірина — одна з трьох співачок, що з’являються у фільмі Бенедикта Ерлінгссона «Гірська жінка на війні». Вона також виступила солісткою ораторії «Гірка зоря», присвяченої 30-м роковинам аварії на ЧАЕС. Заснувала віртуальний музей старовинних віконниць «Очі хати».